<< Главная страница

Зав'язь



Категории Григiр Тютюнник ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Дiд Лаврiн питає онука, куди це той налагодився, i пiдсмiюється, нiби ïï справдi щось про нього знає. А що тут такого, що хлопець нову сорочку надiв i волосся на головi прислинив, — може, вiн на збори готується. У хатi потемнiло, не видно й цвiлi по кутках. Картопля паростками бiлiє — у землю проситься. Хлопець бере одеколон, поливає носовик, а дiд смiється. Що за в'ïдливий! I Миколка знає чого. Ранiше) коли вечiр настане, дiд i починає розказувати, як ïм у австрiйському полонi жилося. А взимку колядок разом спiвають. А тепер — минулося. Тепер Миколка, як каже дiд, уже парубок. Хлопець простує до дверей, а дiдусь застерiгає, що, мовляв, як жениться на тiй сусiдцi-проявi, то кислицi йому снитимуться. Миколка нiяковiє, а вiн своє: Бо то дiвка з тiєï куряви, що чорти на дорогах крутять! Хлопець говорить, що в неï просто мiцний характер, i вислизає з хати. Надворi пахне молодим листям, бур'янами й мокрим попелом Садок вiдцвiв i густо вкрив землю бiлими пелюстками. Десь у степу палять солому — червонiє заграва. Миколка йде садом на край вулицi, до провалля, i здалеку бачить маленьку постать Сонi. Хлопцевi здається, що ширшає в плечах, твердiшає його крок, а от голосу нема, i вiн белькоче противно й шепеляво. Соня пропонує подивитися снiг у проваллi. Вони лiзуть у чорну холодну прiрву, пiдпираючи одне одного плечима. Дивуються снiговi та кризi, що там ще залишилася. Очi у дiвчини дивнi: i зляканi трошки, i смiються. Хлопцевi хочеться ïï поцiлувати, але боïться отримати ляпаса. А Соня вже й сердита стала. Придумала гру: хай вона буде падати, то чи вдержить ïï. Звичайно ж втримає, хай там що, але iз жахом вiдчуває, що пiдсковзується i ледь не впускає Соню в грязюку. Дiвчина сердито вiдвертається, а Миколка думає: i справдi кислички снитимуться. Рiшуче починає видиратися з провалля. Соня жалiбно шепоче, а як же, мовляв, вона? Вiд того шепоту в хлопця паморочиться в головi, серце калатає, вiн стрибає вниз, сердито хапає Соню за плечi й з розгону цiлує в рипучу холодну хустку. Дiвчина якось лагiдно i покiрно говорить, навiщо ж вiн, дурненький, аж за вухо цiлує. Миколка майже виносить Соню з провалля, вiдчуваючи, що сили в нього, як у вола. Сiдають на лавочцi пiд хлiвом. Листя в садках ще тiльки проклюнулось, тому в гiллi рясно миготять дрiбнi, мов роса, прозеленкуватi крапельки: то зав'язь. Соня мрiє: якби ïй таке намисто — вiк би не знiмала. А Миколка обiцяє, що як вивчиться на шофера, то обов'язково ïй купить. Дiвчина говорить, що вишиватиме йому гарнi-прегарнi сорочки, у тисячу разiв кращi за тi, що в лавцi продають. Довго сидять, не розплiтаючи обiймiв навiть тодi, коли повз них мчать раннi машини на базар i шофери кричать iз кабiн щось веселе, заохочуюче i безсоромне. Розiйшлися далеко за пiвнiч. Раптом з-за садка виринає дiд у кухвайцi й з вилами. А над деревами клубочиться дим. Говорить Миколцi, щоб допомiг окурювати садок: морозець, може пропасти зав'язь. Хлопець прожогом кидається у садок, нагрiбає рiзного палива i розкладає вогонь на межi, щоб дим тягло i на Сонин садок.
— Та не там, ближче до саду розкладай! — сердито гукають дiд. — Нiчого, — одказую так, як вони мене вчили, — буде в людей — буде i в нас... А сам собi думаю: за чим би його сьогоднi забiгти до сусiдiв, бо до вечора, либонь, не дотерплю, не доживу...

Висновки Нiжна, красива, незахищена зав'язь на деревах, яку треба вберегти вiд морозу. Таке ж нiжне й зворушливе перше кохання Миколки й Сонi, прекраснi ïхнi мрiï. Пiд впливом цих почуттiв хлопець робиться сильнiшим i добрiшим. Чи зумiє молодь зберегти цi почуття, пронести ïх через усе життя — ось що хвилює автора. Художня iнтерпретацiя вiчноï теми кохання у Гр. Тютюнника лаконiчна, проста i разом iз тим глибоко символiчна та нацiональна за духом.

Метки Зав'язь, ГРИГIР ТЮТЮННИК, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА НОВЕЛА, ОПОВIДАННЯ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Зав'язь


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация